Тарас Григорович Шевченко – ім’я , що відоме не тільки Україні, але й усьому світу. Це письменник, поет, прозаїк, художник, громадський та  політичний діяч. На його честь названо багато державних закладів та вулиць, є чимало пам’ятників. Шевченка називають народним поетом, оскільки це людина, яка все своє життя думала лише про Україну та людей, захищала їх, відстоювала іхню позицію та прагнення до свободи: «Мені однаково , чи буду я жить у Україні, чи ні … Та не однаково мені , як Україну злії люде присплять , лукаві , і в огні її , окраденую , збудять. Ох, не однаково мені».

  . Україну та українців він вважає своєю сім’єю:

                  « І мене , в сім’ї великій , в сім’ї вольній , новій , не забудьте пом’янути незлим тихим словом».

  Отже , Тарас Григорович Шевченко – народний поет , який з простої людини став всесвітньовідомим митцем – «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа» . Його творчість живе у кожному з нас.

Як умру, то поховайте

                                                                                  Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.