Офіційний сайт Стрийської ЗШ I-ІІІ ступенів №7
Вітаємо на оновленому сайті школи
м. Стрий вул. Коллеси, 12
(03245)-5-20-52 ДИРЕКТОР (03245)-7-12-96 БУХГАЛТЕРІЯ
school7-str@ukr.net

Офіційний сайт Стрийської ЗШ I-ІІІ ступенів №7

Вітаємо на оновленому сайті школи
МЕНЮ

 

 

Булінг у дитячому середовищі:

причини, наслідки та шляхи його подолання

"Якщо ти байдужий до страждань інших,

ти не заслуговуєш називатися людиною"

Сааді

Серед сучасної учнівської молоді останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів та зневажання у взаємостосунках підлітків, здійснюваних самими дітьми одне до одного. За своєю сутністю зневажання — це специфічна форма агресивної поведінки, при якій сильніший (авторитетний) учень (або учні) систематично переслідує іншого (слабкого, аутсайдера). Ситуація зневажання не обмежується лише ролями «агресора» та «жертви», вона залучає інших однокласників, роблячи їх активними або пасивними учасниками цих відносин. Такі стосунки отримали назву шкільний булінг,  розповсюдження якого впродовж останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.

Явище булінгу надзвичайно поширене у сучасній школі,  педагоги багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно усівати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не заведено обговорювати. За таких умов проблема не усувається,  навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів. Запобігання та профілактика випадків шкільного насильства є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення до дитини неминуче призводить до  низки  руйнівних наслідків, а саме:

  • педагогічних наслідків: шкільна дезадаптація, академічна неуспішність;
  • психологічних наслідків: психологічні розлади, закріплення у свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація;
  • медичних наслідків: травматизація або суїцид.

Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) - це форма психічного насильства у вигляді утиску, дискримінації, цькування, травлі, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного та психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей, які не здатні захистити себе в даній ситуації.  Булінг - явище глобальне і масове.

Булінг характеризують чотири головні компоненти:

  • по-перше: це агресивна і негативна поведінка;
  • по-друге: булінг здійснюється систематично;
  • по-третє: булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості;
  • по-четверте: булінгова поведінка є навмисною

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба у підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба у самоствердженні  та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб. Булінг також може виникати як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих тощо; як крайня міра, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб, і у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні. Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

 

Рольова структура  булінгу має три елементи:

  • булер, або булі: переслідувач, агрессор;
  • жертва
  • спостерігачі

 

Виходячи із практичних спостережень, можна визначити  наступні форми шкільного булінгу:

  • Фізичний шкільний булінг- умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви),  фізичні приниження та ін.   Серед характерних ознак фізичного булінгу можна виокремити: сліди від ударів, гематоми, синці, подряпини, порізи, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі. Коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент.
  • Сексуальний булінгє підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається у собі, постійно плаче на самоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.
  • Психологічний шкільний булінг- насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви.  До цієї форми можна віднести:
  • Вербальний булінг:образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви до здійснення певних дій, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожування тощо.
  • Вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь вкрасти);
  • Кібербулінг— приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, та ін.).

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (бійки, стусани, поштовхи тощо), а от дівчатка більш охоче користуються вербальними формами тиску. А втім, ця різниця дуже відносна.

У своїй загальновідомій книзі «Булінг в школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?», норвезький психолог Дан Ольвеус визначає наступні типові риси учнів, схильних ставати булерами, або булі:

  • вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;
  • вони імпульсивні й легко шаленіють;
  • вони часто зухвалі та агресивні у ставленні до дорослих (передусім батьків та вчителів);
  • вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
  • якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

 

Типові жертви булінгу, за дослідженням  Д. Ольвеуса також мають свої характерні риси:

  • вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
  • вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні, мають низьку самоповагу;
  • вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
  • вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими або з молодшими за віком, ніж із однолітками;
  • якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.

 

Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні (у тому числі патологічні) особливості поведінки:

  • вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
  • бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;
  • їхня поведінка значно змінюється у бік віктимності;
  • в них спостерігаються явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
  • в них виявляють рваний одяг або пошкоджені речі;
  • вони часто просять дати грошей, або крадуть їх;
  • в них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
  • мають постійні ссадини, гематоми, синці та інші травми;
  • вони мовчазливі, не бажають йти на контакт;
  • як прояв крайнього ступеня: можуть здійснити суїцид.

Характерними рисами спостерігачів учені відзначають відчуття провини та відчуття власного безсилля.

Найчастіше переслідувач, агресор – найпопулярніша особистість у школі або у класі, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює.  Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях  такої дитини, скільки на її місці в групі.

На противагу — ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами, та їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. Ці діти по природі не агресивні, їх поведінка часто викликає роздратування у багатьох однокласників, що робить їх легкою здобиччю і жертвами булінгу та сприяє закріпленню соціально невигідних психологічних рис і стилю поведінки.    Дитина-жертва найчастіше самотня, слабкіша фізично, соціально нестійка, нестабільна, по природі може бути відособленою, тихою, може мати відмінні від інших риси характеру: тонку душевну конструкцію, уразливість, плаксивість, добродушність, не конфліктність, поступливість та навіть улесливість. Друзі у такої дитини нечисленні, або і взагалі відсутні від страху за себе.

Ці діти не можуть постояти за себе у класі. У таких випадках знаходиться особа, яка бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Зазвичай жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:

фізичні недоліки:  носять окуляри, діти зі зниженим слухом, із порушеннями опорно-рухового апарату; діти, які фізично слабші за своїх однолітків; мають надто низький або надто високий зріст;

особливості поведінки: замкнуті, відсторонені, тривожні, імпульсивні, плаксиві, нещасливі, діти з проблемних сімей та діти із заниженою самооцінкою;

особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірну чи наднизьку вагу тіла;

недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватись з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною гіперопікою батьків, невпевнені у собі, відчувають беззахисність;

відчувають страх перед школою: мають негативне ставлення до школи внаслідок неуспішності у навчанні, підвищену тривожність та невпевненість, страх відвідування окремих навчальних предметів;

відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, що не відвідували дитячий садок, мають нерозвиненість комунікативних навичок;

- хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія (порушення вимови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);

 

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, що потребує психологічної допомоги.

Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка таким чином, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності, організованої взаємодії між школярами не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним та перед колективом.

Шкільний булінг за своєю природою є складним, системним та комплексним соціально-психологічним явищем, яке розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху. На агресивні та жорстокі прояви поведінки булерів впливають наступні чинники:

  • культ насильства у суспільстві;
  • негативний вплив кіно, телебачення та інших ЗМІ;
  • низький рівень виховання учнів «групи ризику»;
  • байдужість з боку батьків;
  • комп'ютерні ігри, що мотивують на насильство.

 

Саме у середній школі відбувається збільшення кількості випадків виникнення та прояву булінгу. Проявляється булінг, як правило, в позаурочний час та у неконтрольованих дорослими місцях. Булінг є внутрішньогруповим процесом та передбачає специфічну групову динаміку.

Окрім лікарів, психіатрів, психологів, які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків або однокласників, до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи та батьки школярів.

Профілактика булінгу передбачає роботу за наступними напрямками:

  • Ознайомлення шкільної громади з особливостями поширення масових негативних явищ серед учнів загальноосвітніх шкіл та (висвітлення матеріалів на педагогічних радах, засіданнях методоб'єднань класних керівників, батьківських зборах).
  • Просвітницька робота фахівців соціально-психологічної служби школисеред дітей та учнівської молоді щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи, а саме: лекційної роботи, міні-лекцій, круглих столів, бесід, диспутів, годин відкритих думок, усних журналів, кінолекторіїв, організації конкурсів, фестивалів, акцій, створення клубів із правових знань, організації на базі навчального закладу консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, де можна провести зустрічі з працівниками правоохоронних органів.
  • Формування правосвідомості і правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості учнів, створення умов для самореалізації особистості школярів.
  • Формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей з метою формування умінь виокремлювати існуючу проблему.
  • Створення у шкільному середовищі умов недопущення булінгута
  • Зміцнення захисних сил особистості та організму в протистоянні цькуванню як для умовно здорових дітей та підлітків, так і для тих, які вже мають соматичну або психічну патологію.
  • Проведення бесід з підлітками з метою профілактики булінгу, виступи провідних спеціалістів у системі профілактичної роботи щодо подолання різноманітних форм агресивної поведінки серед підлітків.
  • Визначення переліку організацій, установ, що допоможуть у розв’язанні даної проблеми.
  • Проведення конкурсів соціальної реклами та інформаційних буклетів з проблем профілактики негативних тенденцій у молодіжному середовищі.
  • Розробка пам’ятки для учнів «Скажімо насильству НІ».
  • Розробка програми роботи щодо профілактики булінгу серед підлітків.
  • Затвердження плану діяльності програми «Профілактика булінгу серед підлітків» у структурі діяльності соціально-психологічної служби школи: вибір основних напрямів профілактичної діяльності; форм і методів роботи; визначення професійних обов’язків суб’єктів соціально-педагогічної роботи.
  • Проведення соціально-педагогічних тренінгів, відеолекторіїв.
  • Планування узгодженої діяльності суб’єктів соціально-педагогічної діяльності, практичних психологів, волонтерів).
  • Налагодження співпраці з центром соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, представниками ВНЗ, ЗМІ, позашкільними установами, недержавними організаціями.
  • Використання засобу шкільної медіації - вирішення конфліктних ситуацій шляхом примирення сторін за участі медіаторів через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.
  • Робота з волонтерами: організація зустрічей волонтерів з представниками соціально-психологічної служби школи, вчителями, учнями та їхніми батьками, ознайомлення з ефективними формами та методами превентивної роботи.

 

В рамках профілактичної роботи у школі за представленими напрямками ми проводимо наступні заходи з попередження проявів булінгу, які мають систематичний характер:

  • Круглий стіл із застосуванням медіа-презентації з вчителями школи на тему: «».
  • Виступ психологата соціального педагога на засіданні членів батьківських комітетів класів, батьківській конференції, батьківських зборах на тему «Булінг: причини, наслідки, методи профілактики та подолання негативного явища».
  • Анкетування учнів з метою виявлення проявів насильства.
  • Семінар з елементами тренінгу для учнів 6 - 9 класів «Профілактика булінгу серед підлітків» з метою формування в учнівгромадянської відповідальності за наслідки асоціального способу життя.
  • Бесіди психолога, соціального педагога з учнями на тему: «Я – повноцінна особистість держави»,«Життя без агресії», «Дізнайся про свої права та обов'язки» з метою формування прагнення підлітків до ведення здорового способу життя; обізнаності учнів у негативізмі булінгу та його наслідків,попередження насильницької поведінки учнів.
  • Тренінги з учнями на тему на вибір: «Як я вмію стримувати негативні емоції. Профілактика проявів агресії», «Умій сказати НІ», «Ми проти насильства у школі», «Формування навичок комунікації», «Формування відповідальності щодо власної поведінки», «Ми – проти агресії».
  • Проведення зустрічей, круглих столів, диспутів, годин відкритих думок, конференцій для неповнолітніх зі шкільним офіцером поліції, спеціалістами правоохоронних та кримінальних відділів поліції, служб соціального захисту, медичних установ та інших зацікавлених організацій на тему «Ми - за життя без насильства», «Права та обов'язки школярів» тощо.
  • Запровадження програми правових знань у формі гурткової та факультативної роботи.
  • Створення інформаційних куточків для учнів із переліком організацій, до яких можна звернутися у ситуації насилля та правопорушень.
  • Створення на базі школи алгоритму реагування на випадки насильства серед дітей: чіткий алгоритм можливих дій, відповідальності та компетенції вчителя, представників адміністрації, психолога і соціального педагога; встановлення їх ролі та обсягу обов'язків у цьому алгоритмі.
  • Бесіди з батьками учнів щодо профілактики булінгу та правил спілкування з дітьми, що потерпають від третирування.
  • Виготовлення та розповсюдження учнями профілактичних та пропагандистських буклетів «Явище булінгу – руйнація суспільства».
  • Розробка та використання в роботі соціально-психологічної служби школи «Пам'ятки школяру».

 

Технології реагування працівників школи  на виявлені або встановлені факти булінгу:

  • При встановленні факту або підозрі на наявність булінгу батьки або вчитель повідомляє про це адміністрацію закладу.
  • Адміністрація спільно із соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на представлені факти.
  • Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами.
  • Бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу.
  • Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування.
  • Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання.
  • Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.

 

Рекомендації класному керівникові у випадку, якщо цькування в класі вже почалося:

  • Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитеся. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйтеся на їх неприпустимих якостях. Наголосіть, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтеся, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити. Твердо акцентуйте, що така поведінка неприпустима, і ви в своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна приймати заходи по підвищенню статусу дитини-жертви і знайти для нього комфортне місце у класному колективі.
  • Перш за все поговоріть з дитиною, що постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що сама вона не провокує булерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим вчителем і нікого не карати марно; візьміть з дитини слово, що вона не буде переходити до помсти, навіть якщо її дражнять. По-друге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування. Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело і технічно, її перестають цькувати.

 

Поведінка дорослих (вчителів, психологів, соціальних педагогів та батьків) у спілкуванні з жертвами третирування має відповідати певним вимогам, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та уміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації. Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою боулінгу, мають говорити:

  • Я вірю тобі.Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему;
  • Мені дуже шкода, що це вібдбулося з тобою.Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.
  • У цому немає твоєї провини.Дитина розуміє,  що вона не самотня в подібній ситуації, що деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти  залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому єтапі – спрямувати зусилля на подолання проблеми.
  • Добре, що ти зумів сказати мені про це. Це впевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.
  • Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека.Це допоможе дитині відчути  допомогу, захист  та дасть надію на покращення ситуації.

 

Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі:

  • з самого першого дня роботи з класом слід припиняти глузування над невдачами ровесників. Всі ми можемо помилятися, і кожен з нас має право на помилку;
  • також слід уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускати віддавання переваги деяким учням, не підтримувати глузувань, насмішок на адресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально;
  • підтримувати дітей, що стали жертвами;
  • якщо репутація дитини якимось чином зіпсована, необхідно дати їй можливість показати себе у вигідному світі, підтримати її досягнення;
  • треба заохочувати дитину приймати участь у загальних заходах;
  • непопулярних дітей дуже травмує ситуація, коли при розподілі на пари їх ніхто не обирає; якщо команда програє також можуть звинуватити цю дитину; треба продумувати вибір командних ігор та заходів;
  • планомірно працювати з родинами, обов'язково цікавитися у батьків про проблеми дитини (заїкання, енурез, інші хвороби);
  • підтримувати в учнів адекватну самооцінку;
  • контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати на них;
  • у разі виявлення булінгу - невідкладно поговорити з переслідувачами та з'ясувати, чому вони пристають до жертви, звернути увагу на почуття жертви;
  • вчити учнів бути толерантними, емпатійними до однокласників, вміти допомагати та підтримувати один одного у скрутних ситуаціях, вміти регулювати власну поведінку, не піддаватися на провокацію, вміти сказати «ні», не терпіти знущань, не соромитись привернути увагу до себе та своїх проблем, звертатись по допомогу до дорослих;
  • акцентувати увагу учнів на дотриманні правил поведінки у школі.

 

Алгоритм діяльності шкільних практичних психологів при виникненні ситуацій булінгу:

  • Ознайомлення учасників навчально-виховного процесу з нормативно - правовою базою та регулюючими документами щодо превенції проблеми насилля в освітньому середовищі.
  • Ініціювання, обговорення та планування спільних дій адміністрації, соціально-психологічної служби, педагогічного колективу, учнівського самоврядування та батьківської громадськості, спрямованих на подолання виявлених недоліків у роботі навчального закладу з окресленої проблеми.
  • Накопичення матеріалів, що підтверджують актуальність проблеми у певному класі. Збір необхідної інформації психологом та соціальним педагогом про прояви булінгу серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.
  • Діагностика психологічної атмосфери, системи взаємостосунків між однокласниками, соціометрія у класних колективах, де виявлено булінг.
  • Виявлення булерів, а також - реальних та потенційних жертв.
  • Створення умов недопущення явища булінгу.
  • Швидке і грамотне роз'єднання жертви з відповідними стресовими впливами булерів.
  • Роль учителя у такому алгоритмі має бути чітко визначена і досить обмежена. Учитель має надавати дитині-агресору та постраждалій дитині лише первинну допомогу, а потім передавати її фахівцям соціально-психологічної служби школи.
  • Узагальнення результатів спостережень та діагностики психологічної атмосфери у класному колективі.
  • Визначення переліку можливих дій, спрямованих на припинення агресивної поведінки учнів. Вибір найефективніших способів досягнення мети.
  • Індивідуальна або групова (за необхідністю) психологічно-корекційна робота з жертвами булінгу.
  • Проведення семінарів, тренінгів, круглих столів, годин відкритих думок, бесіди з учнями щодо переваги здорового мікроклімату у класному колективі над проявами насильства.
  • Коригування наявних агресивних форм поведінки булерів та формування нових форм поведінки учнів переважно за допомогою прикладу педагогів.
  • За необхідності - залучення іншіх фахівців: психологів, психотерапевтів, представників служб у справах дітей, кримінальної поліції, громадських організацій тощо.
  • Формування у педагогів навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей з метою формування єдиного погляду на існуючу проблему. Недопущенняпроявів психологічного насильства до дітей з боку вчителів у виглядіпорівнянь, навішування ярликів, ігнорування почуттів дітей та їхніх скарг на цькування.
  • Подолання егоцентризму в учнів та розвиток у них емпатійних якостей, асертивних та гуманістичних комунікативних здібностей, адекватної самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку, критичності мислення, соціальної адаптованості та індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань.
  • Формування у жертв булінгу ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до негативних явищ та негативних почуттів.
  • Робота з класним колективом з корекції поведінки, покращення взаємостосунків та надання допомоги дитині-агресору та дитині - жертві.
  • Робота з дітьми що мають прояви агресивної поведінки спрямована на:
  • заміщення агресії серед дітей, які схильні до агресивного ставлення до інших;
  • розвиток соціальних та комунікативних навичок, індивідуального виявлення та призупинення проявів агресії, заміни агресивної поведінки на асертивну, формування та розвиток загальнолюдських моральних цінностей, толерантності.
  • корекцію взаємовідносин з оточуючими;
  • подолання характерної риси агресорів - егоцентризму;
  • розвиток стійкого і виразного інтересу до якого-небудь виду діяльності;
  • виховання вольових рис характеру: уміння доводити справу до кінця, досягати поставленої мети, уміння стримувати себе у конфліктній ситуації;
  • тренування уваги, спокою, терпіння;
  • формування вміння аналізувати свої почуття і почуття інших людей, а також вміння із розумінням ставитися до індивідуальних відмінностей у різних людей, виробляти навики справлятися з міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом;
  • не доручати дітям із вираженою агресивністю керівництво однолітками чи молодшими дітьми - це може спровокувати прояви жорстокості;
  • зняття емоційної та м’язової напруги за допомогою елементів арт-терапії, малювання, ліплення, орігамі, роботи з кляксами, слухання музики, споглядання картин, використання «мішечку для крику», рухливих ігор, маніпуляції зі старим папером або газетами, «листками гніву», робота з легенькими м’ячиками, які можна кидати в мішень, м’якими подушками, які можна копати, жбурляти, штовхати;
  • навчання навичкам розпізнання і контролю негативних емоцій, формування у дітей потреби говорити про свої проблеми, профілактика накопичення негативних емоцій за допомогою методики «Камінчик у черевичку»;
  • формування здатності до емпатії, довіри, співчуття застосування технології «Я - повідомлення», яка дозволяє щиро говорити про свої почуття та емоції, не звинувачуючи ні в чому інших людей.

 

 

 

       Заклади освіти та органи поліції як суб’єкти реагування на випадки булінгу: на що важливо звернути увагу?

»

Актуальність проблеми

Проблематика латентності чи, іншими словами, невидимості, прихованого характеру цькування учасників освітнього процесу залишається актуальною в українських закладах освіти, про що свідчать статистичні дані різних досліджень, аналіз судової практики, моніторинг новин, повідомлень та тематичних сюжетів засобів масової інформації.

Аналізуючи відносно новий антибулінговий досвід України та сучасний стан розбудови безпечного і здорового освітнього середовища, з поміж проблем, які потребують нагального вирішення, слід відмітити відсутність ефективного та системного підходу в закладах освіти щодо попередження та реагування на прояви насильства і булінгу (цькування), а також недостатню взаємодію між учасниками освітнього процесу, закладами освіти і соціальними службами, правоохоронними органами, іншими органами державної влади та місцевого самоврядування.

У цій статті, в огляді законодавчих та відомчих нормативно – правових актів, прикладів судової практики сфокусовано увагу на адміністративно – правових засадах протидії булінгу та порядку реагування на виявлені випадки цькування, включаючи питання щодо організації безпечного освітнього середовища в закладах освіти, антибулінгових компетенціях батьків, множинності суб’єктів реагування в ситуації булінгу та їх взаємодії, підстав звернення до органів поліції та порядку реагування на повідомлення про правопорушення.

Чи є незгода заявника з результатом розгляду повідомлення про булінг приводом для оскарження правомірності дій органу у сфері освіти і до якого суду оскаржити бездіяльність органу поліції в частині неналежного реагування на повідомлення про булінг?

Зацікавились? Якщо так – цей матеріал призначений саме для Вас!

Школа без булінгу: законодавчий підхід

Відповідно до приписів ч.3 ст.26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

  • розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти у встановленому порядку;
  • розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування;
  • скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;
  • забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
  • повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Принцип прозорості та інформаційної відкритості закладу освіти, закріплений в ст. 30 Закону України «Про освіту», зобов’язує заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності – на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до інформації та документів, в тому числі:

правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування);

інша інформація, що оприлюднюється за рішенням закладу освіти або на вимогу законодавства.

Антибулінгові компетенції батьків здобувачів освіти

Вагомою є роль батьків здобувачів освіти у питаннях забезпечення додержання конституційних прав та свобод дитини, гарантій з охорони дитинства, реалізації права на освіту, безпечного для життя і здоров’я освітнього середовища.

Статтею 55 Закону України «Про освіту» закріплено рівність прав та обов’язків батьків щодо освіти і розвитку дитини та їх правомочність захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти.

Цією ж нормою закріплено антибулінгові компетенції батьків здобувачів освіти, які мають право:

– звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

– отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності;

– подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

– вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

Батьки здобувачів освіти зобов’язані сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування), а також виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Право вибору суб’єктів реагування на випадки булінгу

Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) затверджено наказом Міністерства освіти України від 28.12.2019 р. №1646, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2020 р. за №111/34394, що застосовується в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти. (надалі – Порядок № 1646)

Множинність суб’єктів реагування у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладі освіти передбачено пунктом 5 розділу І «Загальні положення» Порядку № 1646, до яких відносяться:

служба освітнього омбудсмена;

служби у справах дітей;

центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

органи місцевого самоврядування;

керівники та інші працівники закладів освіти;

засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;

територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.

Суб’єкти реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти діють в межах повноважень, передбачених законодавством та цим Порядком.

Регламент подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, закріплений в розділі ІІ Порядку № 1646, обумовлює можливість всіх учасників освітнього процесу (здобувачів освіти, їх батьків, педагогічних працівників, інших залучених осіб) повідомити про випадок булінгу (цькування) керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

Таким чином, унормованим є право учасників освітнього процесу, які стали стороною булінгу або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, самостійно, на власний розсуд, обрати суб’єкта реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

Взаємодія суб’єктів реагування на випадки булінгу

Згідно з Порядком № 1646 у закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.

Цим документом унормовано алгоритм дій керівника у разі отримання повідомлення про булінг, засади організації роботи та скликання засідання комісії з розгляду випадку булінгу, прийняття рішень за результатом такого розгляду та їх документування, вжиття заходів щодо запобігання та протидії булінгу.

Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

  • невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
  • за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
  • повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
  • повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
  • скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі – комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

Важливо відмітити, що згідно з Порядком № 1646 до складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

Додаткові способи реагування в ситуації булінгу

Порядком №1646 не обумовлено процедуру оскарження учасником освітнього процесу рішення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) в разі незгоди заявника з висновками, встановленими обставинами та/або рекомендаціями за результатом проведеної перевірки.

Відповідальність за виконання покладених на комісію завдань покладається на голову комісії, яким є керівник закладу освіти.

Здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розгляд скарг про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та прийняття рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяння створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вжиття заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу, належить до повноважень засновника закладу освіти відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту».

Правом проводити моніторинг та оприлюднювати результати, зокрема, щодо випадків булінгу (цькування) в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу освіти або його засновником, згідно ст. 71 Закону України «Про освіту» наділені суб’єкти громадського нагляду (контролю) – громадські об’єднаннями та інші інститути громадянського суспільства, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з інвалідністю, професійні об’єднання педагогічних і науково-педагогічних працівників, об’єднання здобувачів освіти, об’єднання батьківських комітетів та органи, до яких вони делегують своїх представників.

Нерідко учасники освітнього процесу звертаються з заявами про виявлений випадок булінгу (цькування) безпосередньо до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, у зв’язку з чим постає питання щодо порядку реагування правоохоронців на такі повідомлення.

Підстави звернення до органів поліції в ситуації булінгу

Приводом для альтернативного звернення особи з повідомленням про булінг до органу поліції замість закладу освіти слугують різні фактори, в тому числі, попередні конфлікти чи непорозуміння між учасниками освітнього процесу, недовіра до об’єктивності реагування на подію булінгу в школі, ймовірність замовчування чи приховування випадку цькування, бажання заявника отримати правову кваліфікацію відносно вчинених дій та багато інших.

Статтею 40 Конституції України  усіх наділено правом направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України «Про звернення громадян».

Цей Закон, з поміж іншого, забезпечує громадянам України можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

– забезпечення публічної безпеки і порядку;

– охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

– протидії злочинності;

– надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції, згідно з якими поліція, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

– вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

– здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події ;

– у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Булінг як адміністративне правопорушення

Статтею 9 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) закріплено поняття адміністративного правопорушення (проступку), яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Булінг як адміністративне правопорушення та відповідальність за його вчинення закріплено статтею 1734 КУпАП, за змістом якої булінгом (цькуванням) є діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. (ст.12 КУпАП)

Відповідальність неповнолітніх регулюється спеціальною нормою ст. 13 КУпАП.

За вчинення булінгу передбачено застосування таких адміністративних стягнень як штраф і громадські роботи, що призначаються у розмірах та строках, передбачених санкцією відповідної частини 1-4 статті 173-4 КУпАП.

В разі якщо булінг вчинено малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, адміністративну відповідальність будуть нести батьки або особи, які їх замінюють.

Персональну відповідальність керівника закладу освіти за неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу передбачено частиною 5 статті 173-4 КУпАП з накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн. або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.

Відповідно до статті 254 КУпАП  про вчинення адміністративного правопорушення складається      протокол      уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Правом складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення, включаючи ст. 173 – 4 КУпАП, наділено уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) відповідно до положень п.1 ч. 1 ст. 255 КУпАП.

Розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 173-4 КУпАП, здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. (ст. 22 КУпАП)

Порядок реагування органів поліції на правопорушення

Порядок реагування встановлено Інструкцією з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020  № 357, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2020 р. за № 443/34726. (надалі – Інструкція № 357)

Зауважу на основних завданнях органів (підрозділів) поліції щодо реагування на правопорушення або події , закріплених розділом ІІ Інструкції № 357, відповідно до яких посадові особи органів (підрозділів) поліції повинні:

– незалежно від способу отримання інформації здійснювати направлення на місця подій сил і засобів поліції, необхідних для захисту прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації;

– орієнтувати наряди всіх видів про вчинення кримінальних та інших правопорушень, прикмети осіб, які їх учинили, об’єкти посягань;

– забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням чи їх припинення, виявлення та затримання осіб, які їх учинили, усунення негативних наслідків правопорушень або подій;

– здійснювати обмін інформацією та взаємодію з іншими правоохоронними органами, органами державної влади та місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності;

– здійснювати оперативне інформування чергових служб вищого рівня, інших органів державної влади, підприємств, установ, організацій, до компетенції яких належить надання допомоги громадянам, які звернулися з відповідною заявою або повідомленням до органу (підрозділу) поліції;

Заяви і повідомлення про правопорушення або події працівниками чергової служби органів (підрозділів) поліції реєструються в інформаційних ресурсах системи ІПНП (інформаційно-телекомунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України»). У разі технічної несправності системи ІПНП направлення нарядів поліції та керування ними здійснюється за допомогою інших видів зв’язку.

Організація реагування нарядів поліції на правопорушення або події, які не містять ознак кримінального правопорушення

Розділом ХІІ Інструкції № 357 визначено, якщо заява чи повідомлення про адміністративне правопорушення або подію не потребує додаткової перевірки, поліцейський за допомогою планшетного пристрою доповнює первинну інформацію в системі ІПНП відомостями про обставини події, ужиті заходи та зазначає, що звернення розглянуто на місці або відомості про подію не підтвердилися.

У разі наявності заявника або свідків адміністративного правопорушення чи події поліцейські здійснюють їх опитування, уносять відомості про абонентський номер заявника та адресу електронної пошти, а також зручний для нього спосіб отримання відповіді про результати розгляду заяви чи повідомлення (поштою, електронною поштою).

У разі відсутності технічної можливості внести зазначені відомості до системи ІПНП поліцейський викладає необхідну інформацію в рапорті, який подає оперативному черговому підрозділу поліції, на території обслуговування якого відбулася подія.

Відповідальний по ТВП (територіальному(відокремленому) підрозділу поліції) (начальник СРПП – сектору реагування патрульної поліції) або оперативний черговий роздруковує із системи ІПНП необхідні відомості про подію, додає до них рапорт наряду, який виїжджав на місце події, та матеріали перевірки (за наявності), після чого доповідає матеріали керівнику ТВП.

Відомості про результати розгляду заяви чи повідомлення про адміністративне правопорушення або подію вносяться уповноваженою посадовою особою до системи ІПНП, а відповіді надаються заявникам у зазначений ними спосіб.

За наявності підстав протокол про адміністративне правопорушення за виявленим випадком булінгу складається відповідно до вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за №1496/27941.

Особливості організації роботи, завдання та повноваження підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України визначено Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 19.12.2017 р. № 1044, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.06.2018 р. за №686/32138.

До основних повноважень підрозділів ювенальної превенції належать такі як:

  • вжиття заходів для запобігання і припинення стосовно дитини будь-яких протиправних діянь;
  • притягнення до адміністративної відповідальності дітей віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, а також батьків або осіб, що їх замінюють, які не виконують передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей;
  • унесення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності обов’язкових для розгляду подань про необхідність усунення причин та умов, що призводять до вчинення дітьми адміністративних і кримінальних правопорушень.

Таким чином, з системного аналізу законодавства вбачається правова обґрунтованість звернення учасника освітнього процесу з повідомленням про вчинення булінгу до територіального органу Національної поліції, що підлягає належному дієвому реагуванню відповідно унормованому алгоритму у випадку повідомлення про правопорушення або подію, яка не містить ознак кримінального правопорушення.

Судова практика:

Незгода заявника з результатом розгляду повідомлення про булінг як привід для оскарження правомірності дій органу у сфері освіти

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.12.2019 р. у справі № 560/2057/19 відмовлено у задоволенні позову матері неповнолітньої дитини до Департаменту освіти і науки Хмельницької міської ради про визнання дій неправомірними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом застосовано приписи п. 3-1 ст. 1 Закону України «Про освіту» щодо визначення поняття булінгу та його типових ознак, ч. 2 ст. 25 вказаного Закону в частині повноважень засновника закладу освіти у сфері протидії булінгу, а також положення ст. ст. 173-4, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо складання протоколу про правопорушення у справах про булінг.

Згідно з висновком суду, Департаментом освіти і науки Хмельницької міської ради здійснено розгляд звернення позивача стосовно булінгу по відношенню до її доньки, створено комісію щодо розгляду такого звернення, якою заслухано, зокрема, пояснення заявниці , вчителя та директора закладу освіти, досліджено висновки психологів, і прийнято рішення, у тому числі про звернення до органу поліції для надання правової оцінки учасників конфлікту.

Зазначене свідчить про безпідставність доводів позивача про протиправність дій Департаменту освіти і науки Хмельницької міської ради щодо неналежного розгляду скарги позивача, приховування факту булінгу, оскільки скарга (звернення) була розглянута згідно з вимогами Закону України “Про освіту” в межах компетенції відповідача, за результатами розгляду прийнято рішення, а заявнику надана відповідь.

Незгода позивача з результатом розгляду її звернення не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача.

(Повний текст судового рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/86457592)

Судова практика:

оскарження бездіяльності органу поліції в частині неналежного реагування на повідомлення про булінг

Питання юрисдикційної належності розгляду позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності органу поліції у сфері притягнення до адміністративної відповідальності та ненадання належної відповіді на повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, яке подане у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», було предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/1348/20.

У постанові від 07.04.2021 р. Верховним Судом констатовано, що спір у цій справі виник з приводу бездіяльності відповідача (органу поліції) як суб’єкта владних повноважень, при здійсненні ним управлінських функцій, а тому ця справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Із заявлених позивачем вимог убачається, що позивач оскаржує бездіяльність територіального відділу поліції у сфері притягнення порушника до адміністративної відповідальності, яку урегульовано положеннями  КУпАП  та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 1376, а також дії працівників поліції щодо неналежного розгляду його звернення та притягнення працівників поліції до відповідальності, які підпадають під дію «Про звернення громадян».

Жодних кримінально-процесуального правовідносин між заявником та працівниками поліції не виникало.

Висновки суду обґрунтовані з посиланням на правове регулювання спірних правовідносин та заявлені позивачем вимоги, відповідно до яких предметом перевірки у цій справі є не оскарження рішення, дій чи бездіяльності працівників поліції у сфері кримінального судочинства, зокрема щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення питання кримінальної відповідальності, а дії (бездіяльність) органу поліції щодо розгляду повідомлення позивача про вчинення адміністративного правопорушення, тобто відносини, які урегульовано Законом України «Про звернення громадян».

Верховним Судом наголошено, що схожі висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від  20 березня 2019 року у справі № 818/16/18 (провадження № 11-1457апп18), у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 823/1837/17 (К/9901/29293/18) (провадження № 11-1461апп18).

(Повний текст судового рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/96080871)

Замість епілогу

З ухваленням Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню) від 18.12.2018 р. № 2657-VIII» відбулося унормування поняття «булінг» та визначення його як виду адміністративного правопорушення шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про освіту» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Законодавчі зміни торкнулися не лише поняття цього негативного явища та його типових ознак, а й прав учасників освітнього процесу в частині захисту від приниження честі і гідності, будь – яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю, а також закріпили базові шляхи протидії цькуванню, відповідальність за вчинення булінгу та його приховування керівником закладу освіти.

Проведеним аналізом вітчизняного досвіду правозастосування антибулінгового законодавства та судової практики виявлено найбільш проблемні питання, які потребують фахових роз’яснень, коментарів та правових порад щодо можливих шляхів їх вирішення.

Ця стаття присвячена адміністративно – правовим аспектам протидії булінгу та порядку реагування на виявлені випадки цькування, є першою частиною в серії тематичних публікацій з протидії булінгу, наступними в якій будуть:

Частина 2. «Булінг: цивільно – правовий аспект», що включатиме аналіз сучасних підходів судової практики у справах, пов’язаних з булінгом, зокрема, трудові спори щодо застосування дисциплінарних стягнень до педагогічних працівників, звільнення їх з роботи з підстав вчинення аморального проступку; цивільні справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої цькуванням учасників освітнього процесу, судові провадження за участі закладів освіти про стягнення збитків, завданих шкільним конфліктом у виді бійки учнів; справи за позовами про захист честі, гідності, ділової репутації, пов’язані з поширенням недостовірної інформації щодо вчинення булінгу, та багато іншого.

Частина 3. «Булінг: кримінально – правовий аспект» охоплюватиме проблематику кваліфікації правопорушень, суміжних з різними формами прояву булінгуоскарження дій та рішень органів поліції та посадових осіб в такій категорії справ, практику слідчих суддів за скаргами заявників щодо внесення відомостей про булінг до ЄДРДР та інші проблемні ситуації, що виникають на практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

              STOP! БУЛІНГ

 

Булінг (від анг. to bull – переслідувати) – небажана агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрацыя сили.                                                               Поради батькам і педагогам.   

                 Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

                     Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на дев'ять найпоширеніших ознак:

1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).

3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.

4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.

6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.

7. Має розлади сну або часті погані сни.

8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.

9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

                             Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та   вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

 

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

                                             Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором? Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

                     Як батькам і школі запобігти булінгу?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.

2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.

8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.

9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

© 2021. Всі права захищено.