Тарас Григорович Шевченко – ім’я , що відоме не тільки Україні, але й усьому світу. Це письменник, поет, прозаїк, художник, громадський та політичний діяч. На його честь названо багато державних закладів та вулиць, є чимало пам’ятників. Шевченка називають народним поетом, оскільки це людина, яка все своє життя думала лише про Україну та людей, захищала їх, відстоювала іхню позицію та прагнення до свободи: «Мені однаково , чи буду я жить у Україні, чи ні … Та не однаково мені , як Україну злії люде присплять , лукаві , і в огні її , окраденую , збудять. Ох, не однаково мені».
. Україну та українців він вважає своєю сім’єю:
« І мене , в сім’ї великій , в сім’ї вольній , новій , не забудьте пом’янути незлим тихим словом».
Отже , Тарас Григорович Шевченко – народний поет , який з простої людини став всесвітньовідомим митцем – «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа» . Його творчість живе у кожному з нас.
Як умру, то поховайте
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.



